Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Мир Политики

Четверг, 24.08.2017
Главная » 2013 » Апрель » 5 » «Останній» український суд для Луценка
02:32
«Останній» український суд для Луценка
Вищий спецсуд відмовив Юрію Луценку у задоволенні касації на вирок Печерського суду за незаконне прийняття на роботу в міліцію свого водія, надання йому квартири і нарахування пенсії, а також за святкування Дня міліції. Відтепер долю політика, і, частково, й євроінтеграції України, може вирішити лише президент Янукович.

Востаннє Юрій Луценко був у Києві на черговому програному суді в листопаді минулого року. З того часу Європейська комісія назвала його звільнення однією з обов’язкових умов для підписання угоди про Асоціацію. Отже, частково, у приміщенні на вулиці Пилипа Орлика вирішувалася не лише доля однієї людини, а й, певним чином, євроінтеграції України.

День перший: «акваріум», відкинуті клопотання і плювок в міліцію

Здається, колегія Вищого спеціалізованого суду обрала для розгляду касації Юрія Луценка найменшу зі своїх залів для засідань. Окрім скляної будки для засудженого, трибуни для виступаючих та суддів, місць для захисту та обвинувачення, у ній ледь-ледь помістилися двадцять стільців. Звісно, про присутність преси та усіх бажаючих бути на процесі, що передбачено законом, мова не могла і йти.

Саме з цього почався розгляд справи. Засуджений (такий же енергійний та красномовний, як і півроку тому) та його захист звернулись до суддів з проханням пустити до зали усіх бажаючих громадян та усіх кореспондентів, а також - дозволити зайти операторам з камерами хоча б на декілька хвилин. Судді вирішили, що з журналістів досить трансляції (не дуже зручної та якісної), влаштованої в одному з приміщень суду.

Луценка посадили в "акваріумі"

Наступне клопотання захисту – дозволити засудженому вийти зі скляної клітки, оскільки вона «унеможливлює спілкування засудженого з його захисниками». Дружина Луценка додала, що у нього і так вади слуху, а скло робить його спілкування з захистом вкрай незручним, або взагалі неможливим. «Я навіть там (у колонії) не сиджу в скляному акваріумі, я вільно пересуваюся, я вільно спілкуюся. Я не маніяк, не якийсь Брейвик, а якщо і маніяк, то політичний, нікому ніякої загрози не представляю. Я маю право спілкуватися із своїми захисниками», - аргументував суду своє клопотання Луценко. На що було вирішено – залишити такого небезпечного злочинця практично без варти не можна.

Врешті приступили до процедури. Першим виступали адвокати екс-міністра, яких цього разу було четверо: Олексій Баганець, Ігор Фомін, Оксана Дитинко та Ігор Балик, а також захисник – дружина Ірина. Першим виступав Баганець, який протягом 30 хвилин озвучував касаційні вимоги, простіше кажучи - підстави для скасування вироку Печерського суду. Ігор Фомін для виступу навіть вийшов на трибуну. У своєму емоційному спічі він не полінувався перерахувати всі, на його думку, порушення, допущені як слідством, так і судом щодо його підзахисного. «Ми вже за цей час з захисників перетворилися на обвинувачів прокуратури та суду…», - зазначив він. Луценко врешті пожартував: «Якщо ти будеш перераховувати всі порушення в моїй справі, у мене «строк» закінчиться». Судді, щоправда, слухали не дуже уважно. Адвокат навіть ризикнув зробити їм зауваження: «Я вам не заважаю?».

Дружина Луценко заявила суду прямо: «Категорично заперечуючи наявність в діях мого чоловіка не тільки складу, а й факту злочину, я розумію, в якій ситуації знаходимось ми, і в якій – касаційний суд. Я не розраховую на законне і неупереджене рішення з вашого боку, але я наполягаю на справедливому рішенні щодо мого чоловіка… Якщо ви знаходитесь на таких умовах, що не можете скасувати цю кримінальну справу та рішення апеляційного суду, то прошу змінити йому покарання з позбавлення волі на обмеження».

Сам Луценко весь час сконцентровано ознайомлювався з документами (потім виявилось, що це величезна «чернетка» до його пояснень у справі) та вставляв репліки. У другій половині дня підтримати екс-міністра прийшли народні депутати, зокрема, Микола Княжицький, Андрій Пишний та Олександра Кужель.

Коли черга дійшла до екс-міністра, «помаранчевий» командир намагався бути стриманішим, ніж у спілкуванні з суддею Вовком, і методично, детально пояснював суду свою позицію та спростовував свою вину, демонструючи помилки слідства, підробку документів, факти тиску на свідків, відсутність складу злочину і т. д. Не дивлячись на спроби бути коректним, він відразу попередив, що у вже подав скаргу у Європейський суд з прав людини щодо необ’єктивності та неупередженості українських судів усіх інстанцій, і має намір виграти справу. «Невже у вас, шановні судді, є сумнів у рішенні Європейського суду з прав людини, що такий суд під головуванням Вовка буде визнаний упередженим і неправомірним? Я абсолютно впевнений у тому, що суд встане на мою сторону, тому не ганьбіть Україну», - заявив він.

Разом з тим, Луценко визнав, що майже не має ілюзій щодо скасування свого вироку: «Але ви в силі визнати, що то був не суд», - наголосив він, звертаючись до колегії суддів.

Також екс-міністр вступився й за міліцію, якій, за його словами, просто заборонено відтепер святкувати професійне свято: «Я знаю, що не ви вирішуєте, але зніміть цю маразматичну брехню з міліції – не може бути святкування Дня міліції злочином! Це плювок в очі тим 500 тисячам осіб, які служать і служили в міліції. Я прекрасно розумію, хто я і проти кого я воюю, але не робіть заручниками цієї розбірки міліцію».

Після двох годин виступу, головуючий у судовому процесі суддя Сергій Слинько перебив Луценка просто на півслові і попросив «вже закінчувати». Суддівська колегія цього разу взагалі була дуже пунктуальна та акуратна: початок рівно о 10-ій, дві перерви по 10 хвилин, півтори години на обід і о 17-ій – до побачення.

«Судді дуже неуважно нас слухали…», - зазначив після закінчення першого дня роботи Олексій Баганець. На його думку, це може свідчити про незацікавленість колегії знайти істину або про те, що рішення вже, власне, написане.

День другий: цинічній вирок, 34 тисячі і шлях до Євросуду

У середу Луценко зміг закінчити надання пояснень, потім виступили прокурори (зачитавши слово в слово свою аргументацію з апеляційного суду) і вже на початку 15-ої години судді видалилися в нарадчу кімнату, обуривши засудженого відмовою надати останнє слово. «Суддя, ти зовсім з дуба впав?! Я маю право на останнє слово!», - кричав Луценко вже в спину трьом суддям.

Як пояснили юристи, останнє слово дійсно не передбачене у касаційному суді, але засуджений має право на репліку, коментар. Луценко запропонував зачитати останнє слово тільки журналістам, але суд не дозволив пресі увійти до зали.

В очікуванні рішення суддів, дружина екс-міністра запевнила, що жодного «дива чи сенсації» ніхто з них не очікує.

«Ми просто мусили формально пройти всі інстанції в Україні для того, щоб мати можливість провадити процес в Європейському суді»., - пояснила вона. Відповідний позов до ЄСПЛ на несправедливість українських судів в об’ємі більше 300 аркушів вже подано.

За її словами, Луценко наполягатиме на юридичній реабілітації та сатисфакції через європейський суд навіть, якщо вона відбудеться вже після його звільнення. Як відомо, згідно вироку суду він повинен відбути в Менській колонії ще рік і дев’ять місяців.

Найбільш оптимістичні юристи та політологи припускали, що суд може замінити Луценко покарання з позбавлення волі на обмеження за станом здоров’я або скасує вирок Печерського суду та поверне справу на повторний розгляд. Реальність виявилася значно цинічнішою – суд лише зменшив суму збитків, які Луценко нібито завдав державі, організувавши святкування професійного свята міліціонерів (на виконання указу президента) з 643 тисяч гривень до 609 тисяч. Пікантність ситуації в тому, що ці кошти відразу після оголошення вироку Печерського суду були переведені самими міліціонерами на рахунок МВС і тепер доведеться ці 34 тисячі якимось чином їм повернути.

4 квітня, у четвер, це й же суд розглядатиме касацію Луценка на другий вирок – щодо незаконного стеження в рамках розслідування кримінальної справи про отруєння колишнього президента Віктора Ющенко. Захисники екс-міністра не мають сумнівів відносно і цього рішення. Таким чином, надія продемонструвати у травні Європейській комісії прогрес українського судочинства відкладається на невизначений термін. Наразі, лишається лише сподівання на президента, який, власноруч змінивши указ про помилування, а саме – видаливши в ньому норму про необхідність особистого звернення засудженого щодо звільнення, демонстративно пробачить політичного опонента якраз напередодні зустрічі з представниками Європейського Союзу.

Анастасія Береза

Категория: Украина: Актуально | Просмотров: 295 | Добавил: Anubis | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Проверка тиц Яндекс.Метрика